Рано-вранці розрізали небо
громовиці московських ракет –
то недопалок ниций ганебно
розпочав свій кривавий бенкет.
Все палає, будівлі і хати,
школи, доки, дитячий садок.
Над загиблим схилилася мати,
з нею плаче фабричний гудок.
Сипле смертю зі «смерчів» і «градів»
підлий ворог на місто моє.
Та потугам усупереч гадів
миколаївське сонце встає.
Рідне місто, катів не лякайся,
у метал одягайся і дріт.
Миколаєве мій, підіймайся –
вороги уже біля воріт!
08.03.2022