Між туманів густих заблукали сліди,
В чистім полі між трав-бур’янів,
Бо тікає вона від печалі-біди,
Стільки днів, стільки днів, стільки днів.
Лише шелест хлібів, тільки тінь в ручаю.
Чують той неприхований крик,
Бо коханий її у далекім краю,
Просто зник, просто безвісти зник.
ПРИСПІВ:
Нехай говорять всі навкруг:
«Надія втрачена остання»
Та не втрачає віри дух,
ЇЇ безмежнеє кохання.
Нехай говорять всі навкруг:
«Що на війні казок немає»
Не покладає вона рук:
У диво вірить і чекає.
Всі думки її не для сторонніх очей,
Злива сліз гірких не напоказ,
Бо приходив у сни серед темних ночей,
Він не раз, він не раз, він не раз.
У обіймах міцних час минає, як мить,
Тепло й затишно, світ - наче рай,
І коханий на вушко щораз шепотить:
«Ти чекай, ти чекай, ти чекай!»
ПРИСПІВ:
Скільки горлиць безкрилих чекають щомить,
Тих, хто безвісти зник у бою.
Хоч їх серце пече, і зітхає, й болить,
Не втрачають надію свою.
ПРИСПІВ:
Пісня, сповнена тривоги і болю, в суворі дні війни на першому місці хай буде кохання! 
