Ти відпусти, прийшов цей час,
Мабуть що далі вже не буде
Того, що так єднало нас
І чого прагнуть всі і всюди.
Уже згасає серця жар
І ти уже не прагнеш миті
Знайти пробіли поміж хмар,
Щоб світлом ми були залиті.
Ти не тримай, якщо в душі
Ти мені місця не знаходиш.
Так, доля є, є рубежі,
Які невміло ти обходиш.
А що для тебе почуття?
Слова? Окремі епізоди?
Ці епізоди - все життя,
Самообман із сил нас зводить.
Тому кохай чи відпусти,
Бо ти тримаєш мою руку,
Я вірю, дуже хочеш ти
Не допустити цю розлуку.
Повір, промчить шалено час
І те, що так завжди єднало,
Може ще розпалити нас,
Бо я кохав і ти ж кохала…
Та знаєш ти, не поверне
Ніщо важкі часи розлуки
І «нас» врятує лиш одне:
Тримати міцно мої руки…
