О край, що ніжність у весну,
Живий – ні, не міраж є;
Та відрізняється від сну,
Хоч сам того не знає:
Топазу подих в тишині,
В цвітному водоспаді,
Ще й з переходами тонів,
Природи славна Лада.
Нехай бентежний світ навкруг
Так мало зрозумілий,
Кружляти б в вальсі між подруг
В коралів легких крилах, –
Розтанула б біди вина,
Що до життя так рветься,
То зовсім інша сторона,
Туман, що німфи, в'ється...
Так залишайтеся як є –
В красі, в своему світі,
Мелодія троянд там ллє,
Де Музи в світлій лірі...
Потрібен спокій так простий,
Мить-вічність сокровенна –
Замри, не пропадай, постій,
Душі є дар натхнення...
17.07.2022 р.
Якби ми всі цього хотіли, то мабуть так і було б. Та живемо поки що вроздріб, на превеликий жаль, Катрусю. Щиро дякую за такий вдумливий коментар. Бережи вас Бог.
