Поезія – мій хліб і сіль,
Повітря, сонце та вода,
Мого життя найвища ціль,
Душа ж кортить бо молода
Самісіньких її основ
Глибинних, вічних досягти,
Щоб мудрість, благо і любов
На світі з нею віднайти;
Щоб в розуми та у серця
Усіх людей, що на Землі,
Їх посівати без кінця,
Щоб завжди в згоді та теплі
Жили́ усюди всі вони,
Не маючи уже повік
Ні голоду, ані війни,
Та не на мить – на цілий вік;
Щоб їхні думи й почуття
Наповнювало лиш те все,
Що згодом в їхнєє життя
Щось світле, добре унесе;
Внесе оте, що зможе враз
Вказати їм без помилок
Всім правильний дороговказ.
Лиш слід зробити перший крок,
Ніскілечки не боячись,
Що станеться не те, мовляв,
На що надіявся колись,
Що солодко так уявляв
І уявляєш, бо все те,
Що б там не сталось у житті,
Як віра в серці ще цвіте
Й працюєш, прийде в майбутті.
Євген Ковальчук, 29. 06. 2019
