*****
Мати журиться та плаче.
На війну її йде син.
Плаче серденько й юначе.
І такий він не один.
На війну йдуть воювати
І сини, і доньки теж.
Україну захищати
Йдуть вони. Траплялось те ж
І в минулому. Палала
Українськая земля.
Знов ця темна мить настала
За вказівкою з Кремля.
Що ж, така твоя вже доля,
Україно, та не смій
Лиш здаватись, щоб недоля
У полон взяла знов свій.
Ворогові не корися,
І про це не думай ти,
А щосили з ним борися,
Щоб його перемогти!
Переможеш ти. У цьому
І не сумніваюсь я.
Прийде мир до твóго дому,
Рідна матінко моя.
А війна, мов сніг, розтане,
Дійде до свого кінця,
Більш тривожити не стане
Наші душі та серця.
Сліз не литиме більш мати.
Житимуть із нею син
І дочка, і відчувати
Крізь невпинний часу плин,
Позабувши всі нещастя,
Наче їх і не було,
Будуть лиш безмежне щастя
Та душевнеє тепло.
Євген Ковальчук, 25. 02. 2022
