Думки у розумі моїм
Прокинулися, встали
Зі сну глибокого, що їм
Зірки подарували.
З новими силами у путь
Життєвую прямують.
Аби навіки не заснуть,
Дорогою простують.
Дорога зветься та Життям,
Що їх же супроводить,
Життям, що разом з почуттям
Над ними верховодить:
Куди піти, в який зворот
Потрібно повернути,
Щоб ясних досягти висот
І разом з ними бути;
Щоб бути з ними назавжди,
Щоб разом з ними жити,
Не знаючи повік біди,
Забувши, як тужити;
Щоб мудрість життьова, ясна́
З думками подружила,
Аби їх по життю вона
Упевнено водила;
Водила, мов своїх дітей,
Й повік не відпускала,
А щоби безліччю ідей
Вона їх огортала;
Щоб мудрість підказала їм,
Щоб тісно не тулитись
Осяяним думкам моїм,
Як у життя втілитись.
Євген Ковальчук, 10. 10. 2019