Близько сьомої ранку,
Коли твої сни розсіювалися на рожевих хмарах
Я зрозуміла,
Що кохаю тебе,
А по віконних рамах
текла нічна телефонна розмова.
Я куталась в ковдру -
Без тебе холодні руки,
Перекидалася з ліва на право
у ліжку від тої муки
кохання
І знала, що дам тобі серце
Десь о сьомій годині
Зрання
Той день був холодний,
Дощ навмання заплітав-розплітав комусь коси
Хтось йшов на роботу, когось везли на навчання
Годині в десятій я ближче до вечора,
Сказала тобі, що виношую в серці кохання.
Дощ дріботів по шибках холодним льодом
Чай у склянці просив його підігріти
І люди-човни кудись поплили згодом,
Не зчепивши моєї свідомості, як могли вміти.
Я припускала, що серце розколиться надвоє,
Буде люта зима і не зможу зігрітися газом,
Але вранці, годині о сьомій, я посміхалася-
Нам було тепло. Відтоді ми були разом.
04.10.22
