Хоч над тобою небо спохмурніло,
Ракет ворожих грохотить гроза
І твоє тіло в болях оніміло,
Попремо зайд. Й осушиться сльоза.
Тебе не віддамо ми на наругу,
Твій усміх відвоюємо в борні.
У нас ще вистачає, рідна, духу,
Щоб захистить простори осяйні.
У тобі, Україно, безмір сили
Й незламності в кривавій боротьбі.
Тебе роками гнули та гнобили,
Ти ж непокору множила в собі.
Твої захисники та захисниці
Образити Вітчизни не дадуть.
Теплом до тебе світять їх зіниці,
До ворогів ненависть й лиха лють.
На захист твій щитом залізним стали,
Боязнь в собі згасили, біль та страх.
І навіть пекло разом всі здолали,
Щоб над Вкраїною створити дах.
Й обійме промінь грона калиноньки,
Розвіє вітер м’ятою поля,
Бо відімстять за все наші синоньки,
Й розквітне на весь світ моя земля.
Вже скоро Перемога нас чекає,
Бо з нами Правда, з нами разом Бог.
Покровом Богородиця вкриває
Й оберігає від усіх тривог.
Народ вкраїнський ворога здолає;
Ми виженемо їх із наших міст.
Й розквітне Батьківщина пишним раєм…
І витреш, Україно, краплі сліз.
