Погано бачу, погано чую,
Сама із себе бува кепкую...
Змінить нічого я вже не можу,
Й сама з собою вже насторожі...
Хожу повільно, уже з ціпочком,
Й думи снуються уже клубочком...
Згадую часто те, що минуло,
Куди ж воно все, куди майнуло...
Чи десь у безвість вітром знеслося,
Чи десь застряло, та й спить ідосі.
В думках собі я все повертаю,
Та не вернути, я про це знаю...
Дорослі діти й мої онуки,
За їхні долі серденько стука.
В моїй країні знову війна йде,
А чим скінчиться, ніхто й не знає...
І я молюся щоденно Богу,
Щоб освітив він всім нам дорогу,
І щоб війна ця швидше скінчилась,
Й моя країна, щоб обновилась...
Щоб правда й воля, й сили вернулись,
Й люди до праці щоб повернулись,
Нові порядки установили,
Жили спокійно у правді й Мирі...
Всі підприємства щоб працювали,
Й люди роботу і спокій мали...
Щоб усі діти в школах навчались,
З бідою й горем щоби не знались...
Щоб усім людям добре жилося,
І все задумане в усіх збулося...
І не біда то, що я старію,
Терпіти болі я давно вмію,
Як усі люди бува й журюся...
А при нагоді бува й сміюся...
Життя це казка дуже чудова,
І на роботі нам гарно й дома,
Добро і правда щоб панували
І люди гаря більше не знали...
ID:
971220
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.01.2023 16:15:31
© дата внесення змiн: 17.01.2023 16:19:21
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
