*****
Серце та душа у смуті.
Волю та свободу,
Нещодавно ще здобуті,
Про які відроду
Український нарід* мріяв,
Топчуть знов безжально.
Вітер степовий повіяв
Також мов печально.
Зажурилися і квіти,
Трави в лузі, в полі…
Похилили древа віти
З тугою теж долі.
Вороги прийшли зі сходу,
Нищать і плюндрують
Землю нашого народу.
Злість і лють керують
Ними. Прагнуть захопити
Україну-мати,
Волю, дух її втопити,
Знищити, зламати…
Вже не раз-два намагались
Це вони зробити.
Вже стократ вони вторгались,
Не давали жити
В спокої, у мирі, згоді.
Що ж, така вже доля.
Та коритися їй годі!
Скоримось – недоля
Та неволя панувати
Будуть знов, а будем
Ми сміливо захищати
Землю, то здобудем
Перемогу, а недоля
Скінчиться, минеться
Й світла, добра, щасна доля
Нам усім всміхнеться.
*На́рід – діал. Народ
Євген Ковальчук, 04. 03. 2022
