За п'ятнадцять хвилин лютий -
місяць болю. Без кінця...
До кісток людських погнутий -
чорна пляма. Без лиця,
без спокою... Лиш зітхання.
Без страхУ, але в сльозах.
Споконвічне посягання
кров'ю міряне. В віршАх
вже описано - все мало!
Треба більше, треба ще!
Чорнозем позаливало
темно-бурим - не дощем!
Липне, липне... Кисло, липко!
Серце терпне... Терпимо...
Під ногами слизько, хлипко,
але твердо стоїмо!
П'ять хвилин і, знову лютий...
Пробудіть мене зі сну
та, не дайте все забути!
...Свист без свисту. Не засну.
Як влучно! 
