|
Скрижалі часу все плетуть химери –
Розгнуздані, жорстокі і чужі,
Не відтворити посмішку й гримерам,
Здається, сила й нерви на межі.
Чому ти, часе, зупинився знову?
А може, збіг кривавим міражем?
Я хочу, часе, вдяг щоб ти обнову
й не різав по живому нас ножем.
Жорстокий часе, усміхнешся знову –
Я вірю в твою силу ту нову,
Одягнеться моя земля в обнову,
Не ляже у могилу вікову,
Яку хижак їй готував в століттях,
Давив пасками вроду і красу,
Рабою бачив в пеклі лихоліття,
Та, стогнучи, вона рекла: «Несу,
Несу вам, любі, славні мої діти,
Прозріння плід, який відкриє час,
Спочатку будуть тільки віри квіти,
А потім заберу вас на Парнас,
Туди, де я розхристана і боса
Стою роками й виглядаю вас,
Велична в житніх колосках й покосах,
Я знаю: прийде Переможний час.
Прозрійте, доростіть до того часу
Усі-усі на теренах війни,
Частина вас зі мною на Парнасі,
Бійці це славні – доньки і сини,
Але ж є ті, хто із ярмом на шиї
В догоду звіру восхваля його оскал,
Хіба ж таких у лоні вас носила,
Долаючи оскаженілий вал?!
Сьогодні час прозріння і свободи,
Прошу, не йдіть в обійми хижака,
Покайтеся перед своїм народом,
Не вірте в божевілля дурака,
Він є ніхто і звать його ніяк,
А ви ж нащадки славних українців,
Даю, заблудлі, вам останній знак,
До Матері вертайтесь і женіть чужинців.
Ставайте в ряд в окопи із бійцями –
Із гордістю й надією моєю,
Пройдіть їх славними дорогами й стежками
І змийте зраду кровію своєю.
І час зітре заблудлі ваші думи,
Нащадкам донесе його скрижаль,
І зафіксує все у чистих рунах,
Й зітре в історії зрадливу ту печаль».
ID:
972725
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 03.02.2023 11:56:05
© дата внесення змiн: 03.02.2023 11:56:05
автор: М_А_Л_Ь_В_А
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую! 
