Вона чекала почуття.
Хотілось жити їй в любові.
Світ холоднів без вороття,
Бажаючи страждань і крові.
Вона з надією жила,
Що стрінеться палке кохання.
Ту мрію в косу заплела,
Вставала з нею на світанні.
До неї часто уві снах
Приходили, немов видіння,
Картини у майбутніх днях,
Палаючі в щасливім озарінні.
Чекала, вірила, плела
З надії кружевні малюнки.
Свою любов для Нього берегла,
Він посміхався із палкої думки…
Вона чекала почуття,
Не рік, не два, а майже вічність.
А доля невблаганною була,
Лиш обіцяла, приховав цинічність.
Але, блукаючи в холодних днях,
Вона натрапить, все ж, на свою мрію.
Світ схолоднів, але тепло у почуттях
Зігріє тих, хто не втрачав на них надію.
