Хай би як не лютувала
Ця страшна війна,
Хай би скільки не тривала,
Та усе ж вона
Скінчиться, мов сніг, розтане.
Прийде мирний час.
Замість неї він настане
Й буде повсякчас,
Бо цього ми всі бажаєм
Дуже, палко, вкрай
І усіх сил докладаєм,
Щоб наш рідний край
Жив у злагоді та згоді,
Незалежним був
І у волі, і в свободі,
А не спину гнув
Перед кимось без упину.
Ні, цього повік
Більш не буде! Батьківщину
Рідну цілий вік
Будемо ми захищати,
Боронить грудьми.
Ворогу її віддати
Не посмієм ми.
В нас вона одна-єдина
В світі цім усім.
Україна-Батьківщина –
Наш коханий дім,
Де ми з вами народились,
Де ми живемо.
Разом з нею відродились
Ми і не дамо
Знову впасти їй, скоритись.
Будемо за край
Рідний ми щосили битись,
Ворогові край
Назавжди уже поклавши.
На коліна ми
Більш не впадемо, з них вставши.
Боронить грудьми
Будемо ми Батьківщину.
Хай ми й помремо,
Україну ж ми єдину
Будь-що не дамо
Ворогові. І не мріє
Він про це нехай.
Хай і думати не сміє,
Що здамо ми край
Свій йому, що переможе
Він. І мови буть
Жодної про це не може.
Ворогу здобуть
Перемоги не удасться.
Не настане час
Цей ніколи, бо не здасться
Ввік же жоден з нас.
Не посміємо ми впасти
Перед ним повік
На коліна, занепасти,
Коротати вік
У його полоні. Зможем
Ворога здолать.
У війні цій переможем
Ми. І панувать
Будуть в нашім ріднім краї
Злагода та мир.
Житимемо, наче в раї,
Ми, шалений вир
Весь війни, яка не має
Й краплі співчуття,
Припинивши враз. Триває
Мир хай все життя!
Євген Ковальчук, 07. 03. 2022
