Солодкі вуста щось шепчуть на вухо,
Ми в дурмані марев кохання.
І здається довкола все, наче затихло,
і неначе це все в нас в останнє.
Скільки йти до відкритості, віри?
Чи не забракне вогню, щоб горіти?
Наша єдність дарує нам силу,
Просто любити - не володіти.
Сплітатись і розчинятись в екстазі,
В океані мрій, почуттів потопати,
Триматися разом в балансі на лезі,
Спотикаючись - знову вставати.