Я плакати хотів... але не зміг...
Повір, чекав одвертості твоєї,
Я мріяв душу поєднати з нею,
Та ледве од неволі уберіг.
Я плакати хотів. І глум, і сміх
Мою любов воднораз ґвалтували.
О, думи, о, пісні мої стогнали,
Але тобі сказати я не міг.
Як жаль мені, як жаль! Не знала втіх
Знемогою скалічена надія;
І хоч поклявсь у вірності тобі я,
Але себе примусити не міг...
Нехай то був мій перший справжній гріх,
Увінчаний розлукою навіки,
Нехай однині з ним я мов каліка,
Але, повір, терпіти я не міг.
І зараз я, ступивши на поріг
Нових блукань, не згадую минуле,
Та лиш печаль про тебе не забула.
Пробач, але інакше я не міг.
19-22.11.1998
