У вас сина не стало - загубивсь на війні.
Серце каменем стало й туга чорна у нім.
І морозом скувало крижану пустоту,
Білим рястом вплітає у косу сивину.
І не радує душу довгождана весна,
В ній пташки не співають, кольорів вже нема.
Чорні хмари із неба простяглись по землі,
Вітер віє в діброві та дерева сумні.
Вранці землю вкриває зимна, сіра роса,
А з очей все спадає ця солона сльоза.
Розчинились в тумані десь години і дні..
Тут щось вдіяти марно – ви скорились війні.
Та потрібно боротись вдвічі більше тепер,
Сина справу продовжить, щоб ніхто більш не вмер.
Захищав Україну й найдорожче – життя
Він поставив на ваги та пішов в небуття.
Не тамуйте ви горе, не коріться війні,
Бо вона так нещадно виростає в ціні,
А беріть своє горе і несіть до людей,
Та по краплі роздайте всім сльозою з очей.
Хай всі разом із вами проковтнуть гіркоту,
Біль і розпач утрати, серця рану важку,
З вами горе розділять і підтримають вас,
Бо всім разом потрібно нам триматись в цей час.
Це потрібно не мертвим, це потрібно живим,
Щоби всі пам’ятали: шляхом йшли ми яким,
Що якою ціною - ріки крові в полях,
Нам далася свобода й вільний обраний шлях.
Присвята... сльози матері ніколи не висохнуть...так і в пам'яті сини залишаться живими...Подяка і уклін,матерям,які виховали героїв!Важке сьогодення,але віраимо в ЗСУ! ВСе буде Україна!
Присвята... сльози матері ніколи не висохнуть...так і в пам'яті сини залишаться живими...Подяка і уклін,матерям,які виховали героїв!Важке сьогодення,але віраимо в ЗСУ! ВСе буде Україна! 
