І кожен воїн повернеться додому…
Скінчи́ться війна, як побачиш мене на звороті.
Крилатою стане жива синьоока зола.
Я обійму́ тебе, хай і наза́вжди в польоті,
Я повернуся…в очах ще не знано-дитя.
Ти носиш продовження нашого сіяно-літа.
Чую в небессі, як б’ється його простота.
І здушені сльози – ріка, що надійно замита,
Здіймаються вгору, по тишу свого маяка.
Я буду з тобою,.. з дочко́ю чи, може, із сином.
Ви двоє для мене як подих у витоці рам.
Назвуся незвично – твоїм оберегом і дивом,
Затяжно впишуся у кригу віддалених брам…
Тілесне проходить, а світ залишається світом.
Душі пірнають у свій оберемний акорд
І стеляться поряд із рідними кованим житом,
Я знову із вами…наза́вжди, навік, на зворот…
03.06.2023
Тілесне проходить, а світ залишається світом.
Душі пірнають у свій оберемний акорд
І стеляться поряд із рідними кованим житом,
Я знову із вами…наза́вжди, навік, на зворот…
0
Сара Ґоллард відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
