Не сіє тиша ані гнів, ані печаль,
Лиш душу щільно вкутує туманом,
Німого смутку мовчазливого печать
На серце опускається пластами.
Мій синій птах майнув широкими крильми,
І тінь від них на мене накотилась,
Нерадісні думки щипати почали
І голова додолу похилилась.
Тобі не зрозуміти те, про що мовчу, –
Його сховаю глибоко у серці,
Солодку незворотність і печаль гірку
Розмию у життєвій круговерті.
Нараз не хочу мати радість і печаль, –
Невпевненість спустошує стосунки,
Здається щирості вже справжньої нема,
Лиш збільшився тягар німого смутку…
14.09.2016
