Псалом 129. Правда Христа —
правда й Павла
Первоверховному апостолу Павлу —
з натхнення його присвячується
Ми вільні щоб носити Духа слави!
Війна ж
хто був ким виявляє…
але і зайве обтинає!!
В серці і ми —
цим спонукаєм духа
й Бог
проникає!!
Ми серцем обрізаєм —
Бог гострить розум
і гострить —
і словом себе й інших
обрізаєм!
І що іще чекає?
І любимось
навзаєм…
Тільки любовʼю
Бог взаємність проявляє!
Тепер
не із звичайних почувань
і дум
мов ранені ми — виникаєм!!
Якщо нам Сонце правди
туман на серці розсуває —
то так зірки
й з небес
знімаємо!!
Що зробить Слава
з цим, рашезагалом?
Господь же — дух,
там зорі більш ніщо.
Ми здібні —
ми в серці з Господом, —
ми з слави в славу!
нас не витримують лукаві!
04.10.2023,
08.10.2023, з причастям, після автобуса,
м.Київ —
другий Єрусалим
Псалом 130
Богу-Слову
і Матері Божій
з любовʼю присвячується
СтАрці і вроджені богослови —
на них Бог
находить –
не дути їм Богу
в очі полови…
а тут в серці Дух,
любов,
і незвідані серцем слова…
Діво-Мати, яка Ти — жива!!!
вважавсь хто совою — й загнув
дзьоб на мишей —
дай йому вишку
видай більш — танкер
і дай тягти шельф…
а тут
мною світ переверне —
Любов? чи слова?
Мати присноблаженна,
живих слів многоженства —
а яка Ти жива!!!
й хто там наміривсь
іти на вишку
дай йому ще
дай хоч інтелігентно
дай йому правду —
і вибух і щем!!
Дай ще!
І ще!
Щедрість царя—
периферію вивищує!
тільки б не плакали!
пальці по струнах
явно не думали
хто в серці юний!
Жне в жнива жниво
і комарів!
тільки б подумали —
Діва юна вгорі!!!
Тільки б у вічне
не втрапить
годиною
стала б веселою
дзвінка людина —
мав би предмет буть
щоби серце так грів…
та що тут предмет!
Слово в серці дзенить,
а не двінкості у
комарів!
Діва юна — вгорі!
А тут в серці Дух-
Любов
і Богонезвідані досі слова!
Ти!
О Ти!! —
яка Ти — жива!!!!
08.10.2023, з причастям, в автобусі,
м. Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
"У духовному житті все вирішує правильний вибір
мети.
Якщо ми не здобуваємо благодать,
нам не вдасться вийти за межі мислення, яке,
навіть нехай дуже благочестиве, є лише діяльністю нашого розуму."
(монах Симеон Афонський)
"Ми здібні —
ми в серці з Господом, —
ми з слави в славу!
нас не витримують лукаві!" "Діва юна — вгорі!
А тут в серці Дух-
Любов
і Богонезвідані досі слова!
Ти!
О Ти!! —
яка Ти — жива!!!!
"Ми здібні —
"Діва юна — вгорі!
