Я жив у пітьмі своїх надій,
Та не бачив нічого, крім загублених мрій.
Та серед болю і страждання,
Мене витягнула звідти ти, немов янгол рятування.
Мов останній відблиск надії,
Ти з'явилась в моєму житті.
Душа в тобі знайшла свій спокій,
Якого завжди мріяла віднайти.
Твої очі, блакитні і безкрайні,
Запрошують у них погрузити мій погляд без зради.
Посмішка твоя — мов місяць на високому небосхилі,
Який сяє в нічній тиші, чарівно і ніжно, як жива мрія.
Минув час, не згадати скільки промайнуло,
З темних, нудних днів, коли важко було.
Але завжди буду той день пам'ятати,
Наче янгол, мене ти долонею почала пригортати.
