 |
| Караюсь, мучуся,
але не каюсь.
Т.Шевченко
Ніяк в житті я не
навчуся жити,
Хоч ніби й непоганим
учнем був,
Коли доводилось
уроки вчити.
А зараз через день -
усе забув.
Життя підказує:
будь обережним.
Якби там, мчуся
стрімголов,
Все забуваючи, мов
на пожежу,
І скалить зуби
збоку суєслов.
А ще, напевне, й дурнем
прозивають,
Поганий я господар
й чоловік.
І доводи мої
не пробивають
Фортецю жлобства.
Й не проб'ють повік.
І знову я - неначе
білий ворон
Серед невиразної
сірості ворон,
Не спопелив мене від
того сором.
То й знов ні перед ким
не б'ю чолом.
Буває, інколи із ніг
збивають,
Але ж прожить -
не поле перейти.
Караюсь, мучуся,
але не каюсь.
Знов підіймаюсь,
щоб вперед іти.
|
|
|
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | | | | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
|
|
|
|
