коли ніч заливає жовтневий стокгольм ти знаходиш себе за журнальним столом
тут промочені кроси і каша із вишні розкидані злоті і чиїсь призабуті колишні
просто з нічого вони відкривають валізу дістають самоцвіти як з нового ленд-лізу кажуть приїхали звідкись зі сходу і хотіли б дізнатись про шведську природу
розглядаєш їм очі наче митник туриста тату на всю шию пахнуть як юний бариста ще дерті футболки чогось ходять роззуті на бильцях чорні пальта від массімо дутті
простягають пожмакані карти і старе доміно кажуть зіграєм хоча б на білети в кіно все одно скандинавія така дорога що рано чи пізно всіх нас вхопить нудьга
каже так то наш табір мандрує нечасто проте як народиться хтось або візьме причастя вибираєм усіх із тканинних наметів і шукаєм натхнення майбутніх поетів
мандрувати найкраще як нема портмоне споглядаєш весь світ як з трибун кабаре і не так то важливо що в вікні не Монмартр ти ж і сам вибачай не місьє Жан Поль Сартр
і коли в тебе більш не лишається крон і раптово зникає циганський барон ти виходиш подихати раннім світанком і шукаєш контакту з берлінським фольксбанком
