Рослина ця – одна із найдавніших.
Росте усюди – на лугах,у полі.
В країнах різних має свою нішу,
Виконує усякі в світі ролі.
Красою світ довкола звеселяє.
Стебло її пряме, як слово мами.
Листки на ньому почергові має –
Такі, немов би сік їх хтось ножами.
Пелюсточки яскраво-пурпурові.
Хоч і рожеві й жовті теж бувають.
Червона квітка – часто символ крові.
Про це поети нам розповідають.
На скелі росте квітка і в городі.
Насіння її сиплеться з коробок.
Воно є популярним у народі,
Наука має свій із ним доробок.
Знає про те, що сік її й насіння
Снодійну, лікувальну силу має.
Тому, хто терпить біль, це на спасіння,
Та лиш тоді, як правильно вживає.
Макове зілля варять наркомани.
Не слід цього робити, любі друзі.
Напій веде проблеми у тумани,
Та з часом забирає волю, дужість.
Насіння зріле – їжа для гурманів.
Його в торти кладуть, у печенини.
Тре до куті його поважна пані
Перед Різдвом в Святвечір для родини.
Росте у полі, при дорозі мак.
На квітку цю очима кидай гак.
