Твоя уява - це безкрайнє літнє поле,
Де поза обрієм знов тягнуться луги.
Твоя уява - це ріки й моря бездонні,
І океани, що рівняють береги.
Твоя уява - це небачені простори,
Сферична будьбашка без краю і кінця.
Безмежна чорнота, спалахує надно́ва,
І гріє щось всередині душа.
Без віку і без гендеру, без раси,
Без всього, що формує цілість "Я".
Ані кордонів, ні законів, привид в часі.
В уяві контури втрачає це життя.
Чудовий мудрий вірш! 
