Яка цікава крапка на стіні.
Маленька стрілка зупинилась, здивувавшись,
Світ зупинився разом з нею не дізнавшись,
Що ж далі готували їй лютневі дні.
Велика стрілка розчинилась у вині,
Байдужість все тягнулася по стелі,
Повільно наче слоу моушн в темному тунелі,
Крутила фільм свій безкінечний про жахи.
В скляному погляді ні холодно, ні тепло,
Ні відголосу, ні пориву, ні вогню...
Втрачає знов свідомість зримі турнікети,
Хто ж винен у паралічі в бою?
На Марсовому полі* вкотре плаче Ейфель,
А в серці українському загострюється металевий тризуб,
Як без кордонів/горизонтів далі можна жити?
Чому у вікна задува байдужість до життя уперто.
* Парк біля Ейфелевої вежі, що має свою історію.
Марсове поле у Львові.