Вже б... здається, весна?..
Чи здіймаються прірви ще люті..?
Все ж здається... не всі
Від зими прокидаються люди...
Ще, здається... не краще
За дворічні знущання над миром...
Ще, здавалось, весна...
Так, здавалось... Нестачить ще сили...
Вже б, здавалось, що всім
Зняті шори на істину... очі...
І, здавалось, просочують
Нашу землю ці сльози дівочі,
Ці солоні, ропою,
Кристалами врізались в тіло...
Ще б здалося - весна...
Ні, не рання, а тиха та мирна...
Ще, здавалось, недавно -
Були друзі усміхнені щиро...
Ось, здалося, тихіше,
Без вибухів, пахне вже миром...
Так хотілося б чути...
Та смерть завиває повсюди...
Темні, зморені люттю,
Але непокорені люди.
Вже, здається, весна.
Теплий вітер волосся куйовдить,
Світ шматує війна,
Все пухлина червона не сходить, -
Труїть землю... думки...
Чутно лише глухії прокльони
Та мозолі руки
Досилають до стволу патрони...
Ось, здається, весна...
Та здіймаються прірви ще люті!..
Не здається! Не всі
Від зими прокидаються люди:
У руїнах, завалах...
А кращі - в окопах, у полі...
Вже, здавалось, весна...
Так, здавалось... Багато ще болю...
ID:
1010093
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 02.04.2024 00:56:55
© дата внесення змiн: 02.04.2024 09:23:04
автор: Володимир Науменко
Вкажіть причину вашої скарги
|
