Не зрушити тиші голосом,
свічечкою букви не сколихнути
густоти темного простору.
Зняти уперше б маску.
Перестати грати літерами
і приходити у чужі сни.
Відкривати чужі двері.
Казати чужі слова.
(Коли опинився серед чужих
важко скласти з кубиків
слово: "сім'я"...)
Час зупинив мене
на перехресті доріг,
де чужий Бог
і чужий біс
по черзі забороняють
мені далі йти...
Стукає серце дико,
перехоплює мені дух...
хоча б пригадати
у цій каламуті,
як мене врешті
звуть...
