В думках, близьких до божевілля,
я пишу́.
Після багатого застілля
життя сучасного - похмілля -
слова окутують, як зілля
і б'ють свідомість, ніби гілля
все по обличчі. Це свавілля
я терплю
і мовчки всі маскую шрами
та іду
вперед . Підйоми, спуски, ями,
провалля, злети, святі храми,
коліна в кров, від неї плями -
малює розум діаграми,
аналізує. Збій програми.
Я пишу́.
Всі коди знову від початку.
Промовчу -
розставлю коми і трикрапку.
на латці залатаю латку,
запишу ще одну нотатку.
Чи то в нестачі чи в достатку
себе, знайшовши у зачатку,
я пишу́
в думках близьких до божевілля.
