Я спивала п'янкий поцілунок,
Ніби мед з твоїх пристрасних губ,
Ой який же солодкий цей трунок!
Мов лебідку, мене приголуб.
Я хмелію, п'янію від щастя,
У екстазі мелодія серця,
Найсвятіше у світі причастя,
Переливом веселки як ллється.
Розквітає, як квітка казкова,
Почуттів і емоцій каскад,
Смак кохання – сердець це двох змова,
Неймовірного ритму парад.
Серця б'ються, мов крильця метелика,
Нас Психея* в обіймах трима,
А над нами – пісня ангелика,
Й щастя більшого в світі нема.
*Психе́я – персонаж давньогрецької і давньоримської міфології, чарівна дівчина з крилами метелика.
