/канцони/
-1-
Розважливий, затишний та величний,
Пишаєшся улітку – від троянд.
Тобі ще не писала я посвят.
Хоч у мені – де б не жила – ти вічно.
Ось площа і фонтанів водоспад,
Літак, що до небес піднявся б радо.
Тебе знайду я без координат –
Ти юності далекої свічадо,
Люблю тебе, мій рідний Краснограде!
-2-
Знайомих півзабуті бачу личка,
Якесь хлоп’я штовхає самокат.
Ось зграйками зібралося дівчат –
І, думаю, маршрут у них – на річку.
Так час нещадно крутить циферблат,
Міняючи сезони та наряди,
Все ближче і мені до п’ятдесят.
Іде війна… Розлука. Біль і втрати.
Та ми стійкі й незламні, Краснограде.
- 3 -
Живеш життям, таким неначе звичним –
В мозаїці дворів, садів і хат.
Алея ж Слави вистроїлась вряд,
А із портрета – мужності обличчя.
… Яких знайти тут слів? Яких розрад?
Фортецею нам за своє стояти.
Мені ти став дорожчим у стократ,
Для тебе, рідний, ці слова присвяти:
Живи у мирі, славний Краснограде!
дякую, то ж бо моя маленька батьківщина 
