Цілує руки синій виноград,
щось обіцяє втомленій малині…
Тривожна дóбо,
ти - мій рай і ад,
солодка згуба
і журба полинна.
В тобі одній — ілюзій і спокус,
глибинних істин,
стиглої омани…
Вкриває землю зоряний обрус
і засинають вдруге ігромани.
Виваблюють сновид дивацькі сни
і бродять,
наче виноградні вина.
Пливуть у ніч самітники-човни
із тими,
хто живий наполовину...
Усе — дорога, вибір і мета,
поміж ілюзій височенні туї,
що породили ненависть і страх,
та кожен сам
реальність цю монтує…
...в підніжжі розіп'ятого Христа
ця непритомність дорого вартує…
08.08.2024
Гарна поезія!
