Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шевчук Ігор Степанович: Хто любить Валерія Шевчука, допоможіть надрукувати… - ВІРШ

logo
Шевчук Ігор Степанович: Хто любить Валерія Шевчука, допоможіть надрукувати… - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 18
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Хто любить Валерія Шевчука, допоможіть надрукувати…

Хто любить Валерія Шевчука, допоможіть надрукувати, 
чи надрукуйте в газетах самі статтю 1998 року 
"Син світла з глибин: Валерій " про нього і повість в журналі "Сучасність"  :

див. цю статтю на моїй сторінці літсайту "Клуб поезії", Шевчук Ігор Степанович, 
розділ Проза, ст. "Син світла з глибин: Валерій ".

Я заборонений за Христа  -  з юності і до цих пір. Дякую Вам!

ID:  1020502
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 21.08.2024 10:59:55
© дата внесення змiн: 21.08.2024 11:46:03
автор: Шевчук Ігор Степанович

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (57)
В тому числі авторами сайту (4) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

– Чому одні розполовинювалися, а інші ні?

– Так Бог дав, бо люди неоднакові, і кожен відповідав за
це духовне
в собі. (Валерій Шевчук)
 
НАРОДИВСЬ В ТРЕТІЙ ХАТІ ВІД ЦЕРКВИ

...В компартії не був, не садив, не сидів: літав духом і на дельтапланах (к.м.с.). Богоматір’ю врятований, не один раз. Повінчався. Переміг – себе. Тверезий пропагандист Бога-Сина – Христа. Найрадісніший поет в світі.
Продовжувач тих апостолів, яких Бог дав, бо подобаюсь: вони мене люблять... Продовжувач Данте, Баха, Бетховена, Моцарта: обдарований раніше не бувалим – єднанням любовної спонтанності з позамежною точністю.

Не посварений з жодним письменником, з жодною людиною: практикуючий в Церкві, зібраний безвидний молильник... Вірую, і трохи знаю, не про Бога, а –
Бога.

https://archive.ph/20121217180658/https://sites.google.com/site/poezia2012/#selection-831.3-889.1 - Вхідна сторінка мого сайту, який в архіві.
 
...серед яких завжди відсутній один стан душі – байдужість,
чи то бездушшя.

Читач Шевчука занурюється мало не у фантастичний світ, в якому, попри змальовувані автором переважно давньоісторичні картини, колізії і характери, серед дійових осіб зустрінеш правдиві образи

знайомих і кревних і навіть саму/самого себе.

Це дає розуміння багатьох речей і явищ з власної біографії.

(Юлія Баір: "Шевчукові сливи", г. Збруч)
 
Ольга Петренко-Цеунова
"Валерій Шевчук: 85-ліття книжника", Тиждень

Більшість актуальних книжок — ніщо поза контекстом, який їх породив.

Те ж “кріпацтво”, яке все неприступніше ставатиме школяру з плином років.

Шевчук — геній,
тому що він зміг вийти на трансцендентний рівень оповіді.
Він ніскільки не ігнорує досвід, але він показує сяйво, яке виблискує за ним.

Безумовно, з його романів можна дізнатися і про 1990-ті, і про тоталітаризм, але в них є щось невловиме для лещат “соціологічного” прочитання.

(Дякую! - І.Ш)
ЦЕ МОГЛА НАПИСАТИ ЛЮДИНА ЦЕРКОВНА ЗІ СВІТЛОМ ДОГМАТУ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ
 
Ольга Петренко-Цеунова
"Валерій Шевчук: 85-ліття книжника", Тиждень

Шевчук — це найвидатніший із нині живих українських прозаїків. Просто визнайте цей факт.
Весь намул, який сьогодні видимий і чутний за сто років цікавитиме лише істориків літератури й лише археографічно, як не у контексті війни, то деколонізації чи перипетій ідентичності.

Якщо за 100 років щось лишиться
від української культури,
то Шевчуком лишиться.

Він самодостатня цінність.
Без війн і деколонізацій.
 
Ольга Петренко-Цеунова
"Валерій Шевчук: 85-ліття книжника", Тиждень

...торкнулася цього тому, що нагадує фундамент, який не можна рушити, опору, на яку завжди можна спертися. З його допомогою я відкрив щось засадничо неперехідне у самому собі.

У “Трьох листках…” промайнули такі слова: “Бо трава й дерево знають, в якому місці їм рости. Ми, перемудрені, і справді щось губимо в світі”.

Шевчук знав, де рости. І ми, загублені в світі, зростаємо завдяки йому», — написав соціолог Володимир Шелухін.

«Геніальний прозаїк. Кожна його книжка була святом для мене. Не пропустила жодної», — додала мовознавиця Лариса Масенко.
 
Вся ця російська література служила цьому ідіотському урядові, цій державі.

Більшість письменників працювали в соціалістичних рамках, хотіли щось урвати собі, схопити, заробити...

(Валерій Шевчук)

Див.: "Валерій Шевчук: Ми ще не знаємо тисячолітньої української культури", сайт Читомо, Оксана Хмельовська: розмова була записана 2021 року як одна з циклу проєкту «Портрет читача замолоду»...
 
Коли в Києві загорілася бібліотека (24 травня 1964 року Державну бібліотеку Академії наук УРСР підпалили – Ред.), то мій брат збирав дані, докази про інцидент. Її підпалив напівбожевільний чоловік, але це могло бути організовано, зроблено офіційним урядом руками таких довбасів, які за гроші вчинять все, що завгодно.
Загорілася українська частина бібліотеки, а не інша.

Зараз росіяни палять наші бібліотеки, бо в них є практика, одні й ті ж методи. Вони нищили нас, українців, і продовжують це робити, ненавидячи нас.
(Валерій Шевчук)
 
Я добре студіював західну літературу, а російську – категорично ні,
бо це ворожа література.
Вона мене не задовольняє, робить із мене хама,
а росіяни переважно й були хамами.

– Але Фьодр Достоєвський, Лєв Толстой – це ж визнані у світі класики?
– У певних межах вони теж були хами (сміється – Авт.).

(Валерій Шевчук)
 
...а коли мене звідти виплюнули, то вирішив сам стати спілкою. І через це якийсь час жив дуже бідно, інколи не було на трамвай, щоб проїхати, я ходив пішки.

Рушив до нашої публічної бібліотеки, де є відділ стародруків — величезний, надзвичайний. Він збирався сотні років. І я як там загруз, то 10 років зранку до вечора працював в цій бібліотеці.

Брав ці книжки, і в мене таким чином уже й знання з’явилися і бачення цього всього. (Валерій Шевчук)
 
Які у вас були взаємини?
– Справжні. О, це такий характер! Вона могла вилаяти якогось царка, всі дуже боялися її язика, бо вона його не ховала. Якийсь час її поганьбили, але не чіпали. Це залізна женщина, але з нею був у дуже теплих стосунках. Творчість її сприймав по-різному, певне, як і вона мою, але Ліна Костенко мене завжди шанувала, і я її.

– Але були ті, які, за вашими ж словами, розполовинювалися. Досягали собі привілеїв, благ для родини, надягаючи маску.
– Іван Драч – половиннисник. З одного боку, був дружній, а з іншого, щоб себе не втратити. Хитка істота. (Валерій Шевчук)
 
– Я ніколи себе не рецензував, бо якщо у щось вірив чи у чомусь твердо переконався, то озвучував це, але я політичною діяльністю не займався.

Мене цікавило підняти нашу забуту літературу,
бо якщо є справжня література, то є і справжній народ.
(Валерій Шевчук)
 
– Це Ви відчули інтуїтивно?

– Так, це відчув.
Справа в тому, що росіяни «Слово о полку Ігоревім», яке писалося в Україні, забрали собі,
і те викрадали, що було чуже.
Потім помішали це все: коли є «русское» — то це, значить, російське, хоч росіяни русскими ще не називалися.

А мені праглося зробити, пізнати й відтворити справжнє обличчя справжньої української літератури за 1000 років. Отаке нескромне бажання! (Валерій Шевчук)
 
Київська академія (нині Києво-Могилянська академія – ред.) була високим навчальним закладом. Недаремно росіяни хотіли спалити бібліотеку Київської академії у 80-х роках XVIII століття. Приїхав цар, і вони підпалили цю бібліотеку.

Потім на початку XIX століття вони ще раз її підпалили, щоб не було цього інтелектуального багажу для українців, а вчилися в академії й брали звідти свої знання, свої інтелігентність і талановитість.


Коли у нас уже була висока культура, росіяни ще у ведмежих шубах ходили і з ведмежими головами. Вони знали тільки завойовувати, знищувати, хапати.
А от, культури не знали, хоч ми тоді існували цілком на європейському рівні, і треба було це доказати.
(Валерій Шевчук)
 
Мусиш сказати людині про світ те, чого ще не сказав ніхто.
І тільки тоді ти — особистість творча.

А коли йдеш по слідах і цілуєш сліди когось — це графоманія.

(Валерій Шевчук)

Див.: Валерій Шевчук: Ми ще не знаємо тисячолітньої української культури", сайт Читомо, Оксана Хмельовська: розмова була записана 2021 року як одна з циклу проєкту «Портрет читача замолоду»...
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
x
Нові твори
Обрати твори за період: