Пливе по небу у синю даль хмаринка
Біла каравела в тихий океан.
Мов на мольберті художника картинка
В променях сонечка іде караван.
Поет парусні вітрила розправляє,
Як мандрівники Колумб і Магеллан.
В поезії новий острів відкриває
Пише вірші, прозу, новелу, роман.
Пливи каравела щастя у синю даль
Хай осяюють ясні зорі твій шлях!.
Звучить музика... грає скрипка і рояль,
У танці кружляє чайка білий птах.
Думи летять вище хмар, як чайки білі
Там, де в райдужнім дощі сяє — блакить.
Від сонечка тане сніг у заметілі,
В душі цвіте лілія — блаженна мить.
Зійшла у піднебессі на небосхилі - Stellia
Народилась зірка на срібній хвилі.
Пливе хмарка білосніжна каравела,
І думи щебечуть , як пташки милі.
Сядуть думи — пташки на палубу човна
Поїдуть, де пальми, золоті піски .
Моя мрія вільна — вільна пташка вона
Ловить зоряний дощ з божої руки.
Мило так написано 
