Потік думок обірвав телефонний дзвінок. Я давно "не чула" улюбленої мелодії, як саме вона лунає, - просто знала, що це телефон.
- День добрий, - почувся у слухавці заповітний голос.
- Привіт, - радісно і з передчуттям відповіла.
- Памятається ти колись хотіла навчитися водити автомобіль?...
- Було таке, - висловилася стримано, згадавши, що саме він надихнув на цю ідею, бо мільйон разів, при нагоді і без розповідав, що я маю водити авто, що мені це необхідно, що було би гарно, якби я такого навчилася.
- Давай зробимо це зараз, - чомусь слово "це" часто асоціюється саме з сексом, попри те, що мій підлітковий вік лишився давно позаду. І чомусь він і досі у мене асоціюється з сексом, особливо, якщо говорить природно легким і оптимістично піднесеним солодкавим голоском (ще буває емоційно розчавлений пивний, але це не зараз).
- Давай, - грайливо відповіла.
- Заїду за тобою через годину.
- То буде урок водіння? - вирішила прояснити деталі.
- Так, буде.
- І нічого більшого не буде?... - помовчала, він чекав, ніби відчуваючи, що хочу продовжити, - Там, памятається, у мене колись оповідання було - тепер мене це дещо бентежить... - А воно й справді бентежило: на одинці з ним, в закритому просторі, посеред поля й далеко від людей - трохи бентежило питання, що ж можу чекати від себе?...
- Це буде просто урок водіння, - запевнив він, знаючи, що якщо я колись захочу... чогось іншого то скажу про це прямо.
- Чудово, тоді до зустрічі.
Вона була спокійна (бо все прояснили), розслаблена і гарна (так почувалася кайфовіше, хоча знала, що для нього це не має особливого значення).
Насправді страшенно хотілося його побачити і як класно що це відбудеться (такі думки займали голову той короткий час, що чекала його біля під'їзду). Значить для нього це теж має значення, значить я важлива, значить цей тонко-ліричний зв'язок має значення і не втрачає своєї лірики й по той бік адресованих повідомлень.
Зустрівшись кинулася в обійми:
- Я така рада, що ти живий, - можна було не стримувати емоції, бо це не телефоном, який може прослуховуватися. Щоправда, нас могли бачити люди, але щораз це не хвилювало. Це була тепла зустріч близьких людей. - Я так хвилювалася, як ти зник з мережі, страшенно, ти собі не уявляєш, - гарячі слова розбавляла дружньою посмішною та легким тоном.
У відповідь стис в обіймах. Нічого не казав - тішився. Приємно усвідомлюючи, що хтось так ним переймається.
Сиділи в кафе. Пили каву зі смаколиками. Усміхалася і роздивлялася його вираз обличчя, міміку і те як вона змінюється.
Можливо збоку це виглядало, як побачення, але це було дещо інше (знала точно) - це момент завершення гештальту, постановка крапок над і та відпускання своїх почуттів, відпускання його і перегортання чергової сторінки (я б навіть сказала розділу) життя. Далі різні шляхи: він - назад, у військо, до побратимів, на Покровський напрямок (вже одужав після поранення), а я... навчуся водити і куплю авто. Можливо ще будуть адресовані від нього посилання на відео, але то вже буде дещо інша історія... І навіть тоді, коли (і якщо) його нестане, я буду жити далі й радіти життю. Дивно що ця думка, яку гонила від себе хутчіш, таки відвідала голову, коли сиділа поруч, дивилася на нього і все цієї миті було ок. Хоча напевно і для розвіювання таких думок, слугувала ця зустріч.
- А що означають відео? Все хотіла тебе спитати та не випадало нагоди.
- Сама як гадаєш?
- Ну... у мене є деякі припущення, але я б хотіла щоб ти відповів, - усміхнулася, нахилила голову на бік, приготувавшись уважно слухати.
- Вони можуть означати різне. В основному це три типи: перша категорія відео - це шедевральні (у мене на таке чуйка). Надсилаючи їх я ніби докладаю руку до прекрасного в твоєму житті, додаю радості і потім, чуючи цю пісню десь де інде ти згадаєш мене, правильно? А я - почуваюся менш самотнім, усвідомлюючи це. Друга категорія - інтимні відео. Це відео які близькі мені по духу чи по відчуттях. Коли ти їх коментуєш, я бачу наскільки ти мене розумієш та відчуваєш, на скільки бачиш шо саме я хотів сказати, що саме там для мене важливе. Третя категорія - розважальні відео та відео-нагадування про мене. Це, щоб просто ти згадала, що десь на світі є я. Вони можуть бути як ґрунтовно науковими так і до мозку кісток безглуздими - головне - досягнуто ефект, ти згадала про мене.
Повисла пауза, чекала чи це все, може ще щось схоче додати.
- Так он воно як, - протягла задуманим голоском, - приблизно я так і думала. - За 4 роки надіслані відео вдалося погрупувати - але цю інформацію залишила в думках.
Відсьорбнула останій ковточок кави.
- Ходімо вже, урок розпочинається зараз, - сказав він і підвівся з-за столу.
- Ходімо, - погодилася вона, теж встала, одягла сумочку на плече.
Далі була дорога в поле. Мінялися місцями. Він інструктував як сильно і коли саме натискати газ і тормоз. Благо що це автомат, навчання давалося легше. Дещо опанувавши машину - почувалася господаркою свого життя і ситуації (з ним), в деякі моменти почувалася господаркою цілого всесвіту. Водити машину - це дуже круто і феєрично приємно. Згадалося як в 16-ть батько вчив їздити на москвичеві... Спільне - це кайф від "приборкання " машини.
Час навчання минув швидко. Їхали додому. Відчувала переповненість емоціями (від крапок над і та від кайфу водіння) - їм ще треба будо влягтися.
Бентежило що він не згадав про книгу. Розмірковувала: дарувати чи ні? Враховуючи що вона написана про нього? Чи він читатиме? Що він зрозуміє? Що подумає? Що робитиме? (Але тут секрету для не було - він не робитиме і не казатиме нічого в контексті - просто пришле чергове відео). Але ж головне чого хочу я...
Приїхали. Мить прощання - не люблю такого, але хочеться запам'ятати і не шкодувати ніпрощо.
- Дякую за урок. Була рада тебе бачити і повчитися. А ось тобі подарунок, - простягла книгу, не підписувала.
- Дякую за подарунок. І я був ражий бачити тебе.
ID:
1023192
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 28.09.2024 23:22:35
© дата внесення змiн: 28.09.2024 23:22:35
автор: Єва
Вкажіть причину вашої скарги
|
