Так само, як невпинний час,
Також мина життя
Моє і кожного із нас.
До нього вороття,
Повік не буде, як мине.
Я добре знаю це.
Хай іноді воно мене
Безжально б’є в лице,
Коли в житті цім зазнаю
Раптово я біду,
Її здолавши, я встаю
І гордо далі йду
В щасливе майбуття, яке
На мене мов чека,
Щоб скінчилось життя важке,
Недоленька гірка
Назавжди. В щасті прагну жить
На цьому світі я,
Аж поки не настане мить
Останняя моя.
У нім вбачаю я життя
Єдиного ту суть,
Яку крізь думи й почуття
Мої мені несуть
Його моменти золоті,
Які хай і минуть,
Та певен я, що в майбутті
Наступнії прийдуть,
З якими буду жити я
Ще краще й все робить,
Щоб протягом всього життя
Лише із ними жить.
Адже для цього і дано
Життя мені, як всім,
Хай навіть і мине воно
Колись на світі цім.
Євген Ковальчук, 20. 02. 2021
