Я цю долю не кляну, хоч і боляче.
На коліна не впаду – тільки стоячи.
Дощ і вітер бє в лице, але не зігнусь.
В двері де мене не ждуть я не повернусь.
Кожне вогнище колись стане згарищем.
По любові - все рубці, гіркота і щем…
Клятви вірності дають тільки зрадники.
А тканина розпадається на нитки…
Вибирали - не мене… А надіялось…
Та на скроні сивина дрібно сіялась.
Що в житті у цьому суть, а що дріб’язок?..
Люті біди не зплели з мене мотузок.
Я цю долю не кляну… Хай мені – моє…
Марципанів находу Сірий нежує.
Що було – те загуло, душу гоячи…
Хоч не сито, не в теплі, хоч і боляче,
На коліна не впаду – тільки стоячи!!!
З часом все минеться. 
