Щеня мале (очиці-крапки)
Назустріч кинулось мені.
Вертлявий хвостик, вушка, лапки:
Усі породи в нім однім.
А люди - наче по породах -
На чорних, білих, "голубих",
На невідомих і народних,
"Лохів" поділені й "крутих".
Хто розмовляє по-якому?
Хто з ким на "ти"? І хто з чиїх?
Ми геть не віримо нікому,
Шпані вклоняючись до ніг.
Заблукані, чи вам не знати,
Що Бог, як Батько всіх людей,
Готовий слабого підняти,
Пильнує втрачених дітей?
Чи ви осмислити готові,
Як все охоплює єство
У вищих проявах любові
Довіри й щастя торжество?
........................................
Не цуцик, що стриба під ноги,
Бо любить всіх, і всі свої,-
Людина горнеться до Бога.
Бог пестить лагідно її.
23 квітня 2009 року.
Варіант останнього катрену, запропонований
Тетяною Яровіциною:
Не цуцик, що стриба під ноги,
Бо любить всіх, і всі свої,-
Людина горнеться до Бога
І Він не зраджує її.
Обидва варіанти мають рівне право на існування.
Оценка поэта: 5 Ігоре! Оцей твій цуцик твого вірша аж до самого доніс Дарма ти вагався. Думаю, багато хто має сильні враження від прочитаного
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Бо воно, бач, якось особливо непросто було "упакувати" думки. Щось таке відчував, що не дотягує до потрібного рівня, а вийшло, що ніби й нічого. Заготовка пролежала не один тиждень, поки надумав закінчити. Дякую тобі за допомогу!
24.04.2009 - 13:55
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прекрасно. Коли я не приїздив до цієї країни, там завжди було тепло.
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Оксано! Позавчора був на заході, що називався "Французька весна в Україні". Виступала невеличка циркова група, назву якої, нажаль, забув. Але, люблю французів за їх прихильність до мистецтва. Як там у Франції? Сонечко гріє?