Жінки бувають різні.
В одних із сумом очі
Та ще бажання пізні
І темні, в сльозах ночі.
А другі свердлять душу
І зір в них грізний...
Нещасні амазонки...
Уперто йдуть по кризі.
Один необережний рух,
Один гарячий погляд
І вже перехопило дух
І крижана вода...
Зімкнулась вище вух.
А скільки гонору було,
А скільки хтиви...
Зневагою покраяне чоло.
І де ви?..
А в цеї вид сумний,
То біль минулий...
Роки прошли і не збулось.
Вогонь бажань тепер вже снулий.
Чекала принца, чи когось...
На біло-вогнянім коні.
І де ж цей принц? Де?..
Кругом звичайні люди.
Пропало щастя молоде,
А в дітніх вже його не буде.
А третя враз пірнула
В омут життя із головою.
В коханні все забула...
З роботи ледь живою
Ішла і думала - як діти?
А потім внуки...
Було від чого плакати й радіти -
Життя наповнене украй...
...............................................
... На грудях орден Матері надітий
Твердив - ось материнський рай!
