Він її шукав. Він ночей не спав - так її жадав. Він цілими днями нічого не робив, тільки намагався знайти її. Він міг не спати, не їсти, не пити цілими днями, тільки її шукати. Минали дні, минали ночі. Йому ставало все гірше й гірше.
І от в один світлий момент немов відкрилося небо і з нього пробилося світло. Він відчув її. Він зустрів жінку, в якій побачив усе своє, все те, що він шукав. Йому сподобалося жити, жити так, відчуваючи її. Він радів однією думкою, що вона є, і що вона вже близько.
Йому було начхати, що вона не його, що вона його не знає, не хоче і не належить йому. Він здатен був зробити все, і зробити так, щоб вона стала його.
Все стало світлим і м"яким. Він віддавав їй все, що мав, щоб її заполонити, присвячував їй все, щоб у себе заманити, нехтував усим навколишнім, щоб її здобути. Жінці це не могло не сподобатись. Вона запала його увагу, турботу і пошану. З кожним днем ставала все ближче і ближче до нього.
Жінка й сама не помітила, як стала його. Вона була щасливою. А він ішов все далі й далі. Він хотів спробувати смак неба. Він хотів на небі бути. Вони були одним, одним єством, яке жило в одному дусі. Вони жили, йшли і відчували однаково. Він і жінка плавали і не знали, як жили, поки не були разом.
Але це все в один плавний момент перейшло в щось інше,в щось не те.
І колись він можливо дізнається, що єдиною її аферою є те, що вона не жінка.