Давно вже остогидли мені ці теревені -
Не відчуваю сили продовжувать життя.
Давно дістали люди правдивості непевні -
Такі не подолають брехливості тертя.
Давно вже перестала молоти я дурниці
І зараз все частіше притримую язик.
Давненько помічаю у світі цім різниці:
Хто звик все більш трудитись, а хто бубніти звик.
Давно вже дальтонізмом мої страждають д́умки:
Не розрізняють більше яскравих кольорів.
Давно виводить розум у сірості малюнки
І не пускає в серце веселих почуттів.
Давно вже я шукаю у світі собі місця
Й ніяк не зрозумію чому ще не знайшла.
Давно засумнівалась, що є душі обійстя...
Та лиш, можливо, трішки до нього не дійшла?...
