Коли стою я на краю,
я бачу горизонт в раю.
Витягаю з лівої кишені пістолет
і вбиваю свій осінній,пожовклий силует.
Я збираю краплинки крові,
ховаючи їх в своїй розмові.
Залежна від божевілля.
Вії ховають свавілля,
яке ламає картинку по той бік ока.
З'їдає собі крила самотня сорока.
Безпідставний ідеал неба.
Зароджується нова потреба.
Випиваю життя до дна.
Моя постать завжди брудна,
бо без тіні паду в болото на коліна.
Починається нова війна, а не зміна.
Докурюю остайню цигарку.
Я засинаю на лавці в парку.
