І знову й знов до тебе, милий, думка лине.
Вона з`являється, летить і мріє.
Про мить, коли побачу усмішку твою.
І очі щирі вогником блиснуть мені,
Мені одній, і більше ні-для-кого.
Я все пробачу, тільки зрозумій,
Що жити я без тебе вже не зможу.
І прошу: «Аргументів не бажай!
Вони в коханні просто не потрібні.
Скажу лише те, що жадаю, щоб знав.
В нас душі хоча і віддільні - та рідні!»