Брудно і холодно, хоч і літо. Душа голодна, ти не помітив. Сльоза, як озеро, і я топлюся. Ти ходиш козером, чомусь боюся. "Навіщо все це??"- в думках питаю. "Життя таке!!"- та знаю, знаю... Забута й грішна схиляю голову, душа невтішна, убита долею.
ID: 186657 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 28.04.2010 14:42:54 © дата внесення змiн: 28.04.2010 14:42:54 автор: Мерана
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie