крадучись знову в темноті
не бачать сонця мої очі
вони вже звикли до пітьми
така моя, вампірська доля...
тиняюсь в переулках темних
шукаючи собі поживу
люди з страхом поглядають
в очі мої дивні...
хлодні руки кровопиці
тебе вже не лякали
і відчуваю, що вже скоро
мене ти покидаєш...
щасливой парой були ми,
доки таким не став я
але мене не розлюбила,
а ще більше покохала...
прийшов твій час, ти постаріла
і сива смерть тебе хотіла
забрати у свої обійми,
а ти мене не покидала...
зі мной на віки, ти хотіла
зостатись і щасливо жити
але не бажаю я нікому
бути теж вампіром в свиті...
у відчаї смеретельному,
кілок ти відшукала
і тихесенько підікравшись
в груди моЇ ти загнала
відчув я легкість моментальну
і бачу світлий шлях перед собой
мене за руку ти тримала,
зі мною разом помирала
і тихенько прошептала:
"тепер нарешті разом ми назавжди..."
друге січня, дев*яності...
стоїть могутній постамент
"разом тепер вони назавжди"
цитував бездомний одинак...
![vamp[UA]: про неї і нього. - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
