Дитино!Подивися! Світ жорстокий!
Натомлені, холодні і сумні,
Змирившись з болем карооким,
Прохожі, в очі дивляться Твої.
Дитино! Зупинися! Час проснутись!
І не страждати з болю і журби!
Ти бачиш знов, яким не треба бути,
І чуєш знов, куди не треба йти.
Та є для тебе, о небого, місце в світі,
Де віднайдеш сердець рідніших бій!
Де вчаться вільну неньку шанувати,
Де власними руками
реальність творять з мрій!