Голова туга, цинічністю сприйма,
Світла в ній давно не було.
Нaвіщо ці слова?
Не буде того, чого не було
І навіщо те, що вже було?
Мені це бути чи не бути?
- пекучіше ані ж в серці стріли амурів.
Я знаю ці слова не справедливі,
А в цих амурів стріли- сила,
І голуб бiлий, давно хмарокрилий.
Дикe, голодне кохання його спійма,
Коли захоче пити він з джерела!