Ти пам’ятаєш наше літо:
Хвилини щастя в стінах ночі,
А на устах - слова, мов квіти,
А в голові - думки пророчі?
Ти пам’ятаєш осінь нашу:
Холодні оди листопаду,
Коли наповнили ми чашу
Любов’ю з грона винограду?
Ти пам’ятаєш нашу зиму:
Коли від почуттів гарячих
Серця горіли, та без диму…
Горіли душі нетерплячих?
А ще згадай весняний солод!
Французький запах, поцілунки.
Як в тіло пробирався холод
І руйнувалися стосунки…
Не завітає наше літо,
Воно заснуло за горою.
Любов зів’яла, наче квіти,
Що подаровані тобою…