Наше небо, пошрамоване дротами
переплавило сталь і пролилось дощами
Між нами сотні кілометрів,
метрів байдужого оптоволокна
І слів стіна, яка німа
У двориках чужі холодні руки,
суки, забирали душу
тепер я бігти лезом мушу?
Та ні, під шкірою з брехні
ховається налякана дитина
Недомальована художником картина
Така, як мона ліза овердрайв,
що не ховає наркотичний кайф
Але покриті пилом мікросхеми снів
з тих днів, де ти хотів
домалювати мені крила, щоб я летіла,
шукати бога у мережі більше не хотіла
ти пив іржаве світло ліхтарів з моїх долонь,
а в мене троди вже були прикріплені до скронь
три
два
один
яскравий вибух,
і згаснув у очах вогонь
чомусь трилогію ''Матриця'' згадав а вірш тримає в напруженні до самого кінці. зразок того, коли рима не обов'язково важливий елемент на який ставиться наголос
neverknowsbest відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую...
))
тут Матриці немає.
зате побували Гібсон, Лейн і Той, хто біжить лезом
^__^
тут дело не в том, КТО написан на полотне..а КЕМ писалось. Потом, передача цвета, состав красок, устойчивость во времени.
В общем я понял тебя...
neverknowsbest відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
до Леонардо повагу маю надвелику насправді, і не тільки як до художника, надзвичайно багатогранна і талановита особистість.
просто коли від інших робіт мене могло пробити і на сльози, то ця абсолютну апатію викликає.
стосовно нюансів перерахованих, з цим не поспорю, але але...
це моє суб'єктивне її сприйняття
слітло?
кстати Мона Лиза - это ж шедевр с большой буквы
neverknowsbest відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
оооо, опечатка, блін
тут не та мона ліза на увазі мається, та все ж так.
хоча про цей шедевр можна ще посперечатись.
мене, принаймні, не торкає вона геть.
але дуже добре розпіарена - це факт